Олександр Кацуба З початку російської агресії 2014 року, а особливо — після повномасштабного вторгнення, ми почали дуже цінувати нашу незалежність і суб’єктність. У першу чергу — незалежність від тих, хто намагається тебе вбити, позбавити власної ідентичності чи — як мінімум — змусити слідувати своїй політиці й інтересам. Власне, саме цим займається Росія вже багато десятиліть. Ми не відразу помітили це, не відразу зрозуміли, що імперія після 1991 року не змінилася, тільки мімікрувала під щось нове і сучасне. Серед інших напрямів російської агресії — культурної, політичної, економічної, інформаційної, зрештою — військової — особливе місце займає енергетична. Спроби монополізувати газовий та нафтовий ринки, пролізти в атомну енергетику, заблокувати інтеграцію української та європейської енергетики — це все тривало 30 років і триває в тому числі під час повномасштабного вторгнення. Росія використовує різні інструменти — підкуп, політичну корупцію, довго використовувала прямий ринковий вплив і тиск. Особливе місце займала і займає дискредитація України та її енергетичного сектору за кордоном.
Олександр Кацуба,
Ми теж на цьому шляху зробили багато помилок. Не зуміли побудувати адекватну енергетичну політику, впровадити антимонопольне законодавство, розвинути достатньою мірою альтернативні технології та власну індустрію виробництва необхідного обладнання і матеріалів. А перші системні програми з енергозбереження почали впроваджуватися лише після анексії Криму та вторгнення росіян на Донбас.
Тому з енергетичною незалежністю у нас були і є об’єктивні проблеми. Ми залежні від зовнішніх джерел енергії, наша економіка — одна з найбільш енергонеефективних в Європі, реалістична енергетична стратегія у країни відсутня. А той документ, який було затверджено Міненерго напередодні вторгнення, вже зараз застарів через вимоги часу.
Російська війна проти України, а також глобальні події у світі залишають питання енергетичної незалежності актуальним для нашої держави та економіки. Що таке енергетична незалежність для країни? Це можливість забезпечити потреби національної економіки та всіх споживачів енергією за адекватними для потреб економічного розвитку цінами, а також без значних політичних чи геополітичних ризиків, а також з урахуванням потреб захисту екології.
Щоб досягти енергетичної незалежності, потрібна чітка та послідовна державна політика. Потрібна політична воля. Потрібні державні вкладення в профільну освіту і профільні наукові дослідження. Зрештою, потрібні величезні інвестиції у генерацію, транспортування усіх видів енергії, а також — для зменшення енергозатрат на кожну гривню економічного продукту — в енергозбереження.
А для всього цього потрібен план дій. Які пріоритети ми маємо ставити собі за ключові?
Пріоритет № 1 — знизити залежність України від викопного палива. І — як мінімум — від імпортного викопного палива. Бо саме воно:
- Вимиває гроші з країни та змушує будувати складні політичні, економічні й технологічні конструкції, щоб отримати достатньо газу, нафти, вугілля, продуктів нафтоперероблення.
- Є головним джерелом забруднення й довгострокових екологічних і кліматичних проблем.
До 24 лютого 2022 року Україна навіть у ключовій сфері — атомній — наполовину залежала від російського ядерного палива, а головним джерелом нафти й дизельного палива, критичного для багатьох галузей української економіки, був імпорт з Білорусі.
Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Підпишись Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю
Ми маємо вже зараз підготувати українську нафтогазову галузь до залучення інвестицій. Чим більше приватного видобутку та перероблення буде — тим краще для довгострокових перспектив галузі. Звісно, видобуток на шельфі можуть «потягнути» виключно світові чи національні гіганти. Але видобуток на континенті можуть провадити саме середні й малі компанії. Також нагальною є необхідність інвестувати гроші в атомну енергетику (як розвиток інфраструктури, так і в інженерні та наукові дослідження) та навести нарешті лад в Енергоатомі.
Пріоритет № 2 — підвищення енергоефективності економіки, комунального господарства та побуту українців. Відбудовувати зруйноване ми маємо вже за новітніми технологіями, які мінімізують споживання енергії. Крім того, фінансуватися проєкти бізнесу, домогосподарств та місцевого самоврядування у впровадженні енергоефективних технологій мають коштом держави та дешевих кредитів. Повна енергомодернізація старого будинку, школи, садочка може дозволити скоротити його енергоспоживання на 60−80%. Підвищення енергоефективності — це можливість знизити частку неповоротних витрат та домогтися довгострокового зростання економіки.
Пріоритет № 3 — забезпечити здорову конкуренцію. Зменшення влади енергетичних монополій на національному та регіональному рівні дуже важлива і для залучення інвестицій, і для розвитку якості надання послуг бізнесу й приватним споживачам. Крім того, необхідно розробити стратегію поступового зменшення впливу держави на галузь. Бо такі державні монополії, як Нафтогаз і Енергоатом, стримують розвиток галузі, та будь-які спроби зробити їх ефективними приречені на невдачу.
Пріоритет № 4 — стати частиною європейського ринку. Треба завершити гармонізацію зі стандартами ЄС. Це дасть нам можливість фінансувати енергетичні проєкти дешевими європейськими кредитними інструментами та програмами довгострокового розвитку від ЄБРР, ЄІБ та Єврокомісії.
Пріоритет № 5 — інвестиції в освіту, інженерну школу і наукові дослідження у сфері енергетики. Без кадрового потенціалу і власних патентів ми не зможемо розвивати критичні для справжньої фундаментальної енергетичної незалежності напрямки — виробництво енергетичного обладнання, енергозберігаючих матеріалів, власних атомних електростанцій і вітряків. Це, можливо, найважча задача з перелічених. Але вона визначить наше енергетичне майбутнє не на 5−10, а на 50−100 років наперед.
Крім важливості для України, наша енергетична незалежність важлива для всього континенту. Енергетична незалежність України — складова енергетичної безпеки Європи. Енергетика — це велика частина потенціалу української інтеграції в європейський та світовий економічний простір, наша ексклюзивна можливість побудувати потужний економічний фундамент нашого довгострокового національного успіху.
