Минулого року економіка України скоротилась на 35%.
Сталося це через воєнні дії та окупацію деяких територій, руйнування виробничих потужностей, порушення ланцюгів постачання, забруднення сільськогосподарських земель, зниження купівельної спроможності населення, зменшення кількості робочої сили (адже, за різними підрахунками, від 5 до 10 мільйонів українців покинули країну). І цей перелік можна продовжувати.
За результатами нещодавно проведеної оцінки Світового банку, потреби на відновлення та відбудову вимагатимуть як мінімум $411 млрд. Ця цифра в 1,5 рази перевищує розмір довоєнної економіки України.
Так, ситуація непроста. Потреб багато і про відбудову активно почали говорити вже зараз. Але варто переходити і від слів до дій. Очевидно, що бізнес є вкрай важливим для ефективного проходження процесу відбудови. Важливий приватний капітал, іноземні інвестиції. Так, наразі, з одного боку, першим та основним аспектом, що стримує інвестиції, є безпекові питання, важливість наявності механізму страхування інвестицій з відповідних країн, аби бізнес розумів, що заходячи в Україну, в нього є гарантії.
З іншого ж боку, варто бути чесними. На жаль, і до початку повномасштабної війни Україна не могла похвалитись великим бумом з інвесторів. Адже, не менш важливою є і робота в середині країни — над створенням рівних правил гри для бізнесу, становленням верховенства права, ефективної системи боротьби з корупцією. Тобто робота над створенням фундаменту. На жаль, наразі по кожному з цих аспектів питання є, і вони не дуже сприяють формуванню довіри інвесторів та бізнесу до країни.
Хто має бути лідером у вирішенні цих питань? Арбітр в обличчі держави, який справедливо та прозоро контролює норми дотримання законодавства в країні. Аби всі сплачували податки, відповідали за порушення, аби правила були однаковими для всіх без жодних «але» та виключень.
Важливою є й стабільність правил роботи. Бо коли ці правила змінюються кілька разів на рік, а бізнес інформується заднім числом — це не про ефективність та транспарентність, не про довіру та формування сприятливого бізнес-клімату в країні. Згадати лише ситуацію в податковому секторі – коли і критерії ризиковості змінювались при реєстрації податкових накладних, і компанії були поінформовані про це через 2 тижні, коли вже почались масові блокування накладних.
Не менш актуальні і питання простоти та зрозумілості правил. Наприклад, простоти сплати податків, простоти подачі звітності, однакової інтерпретації норм/правил/процедур усіма органами державної влади, тощо.
До України наразі прикута увага всього світу. І, так, країни підтримують Україну, допомагають та готові і надалі продовжувати це робити. Але коли спілкуєшся з реальним бізнесом про конкретні речі, інвестиції, все ж певний скептицизм чутно. Бо, як вже писала, воєнні ризики в країні є високими, але до цього додають ще й внутрішні питання. Тож ситуацію треба виправляти вже зараз — по всім індустріям та фронтам і таким має бути фокус усієї державницької команди.