Усередині Місяця може не виявитися розплавленого шару (Фото:rcreitmeyer/Depositphotos) Під поверхнею Місяця ховається мантія. Вчені вважали, що у випадку із супутником Землі в ній є наполовину розплавлений шар, в якому приховані секрети формування небесного світила. Однак нещодавно було висунуто іншу теорію. У журналі JGR Planets опублікували дослідження, в якому взяли участь фахівці з Чехії, США та Німеччини. Експерти порівняли дві моделі надр Місяця і спробували уявити, яка з них більше відповідає наявним даним про форму і рухи земного супутника. «Згідно з першим [варіантом], місячні надра гарячі, і невелика їхня частина могла розплавитися, утворивши товстий шар слабкого матеріалу, похованого на глибині понад 1 000 км під місячною поверхнею», — розповіла Міхаела Вальтерова, науковець-планетолог із Німецького аерокосмічного центру в Берліні та учасник дослідження.
Ця модель виникла після місій «Аполлон», у рамках яких було розгорнуто місячні сейсмічні станції. Вони працювали з 1972 по 1977 рік і надсилали дивні вимірювання. Вчені намагалися узгодити отримані дані з іншими сейсмологічними відомостями про приливні ефекти Місяця.
У результаті експерти висунули теорію про наявність частково розплавленого в’язкого шару на кордоні мантії і ядра супутника Землі. На думку дослідників, цей шар міг би розсіювати приливну енергію і сейсмічні хвилі та створювати закономірності в отриманих даних. Однак Вальтерова з колегами вказали на інший можливий сценарій, знайдений під час проведеного моделювання.
«Згідно з другим варіантом, такого [розплавленого] шару не існує, і виміряна деформація [Місяця] може бути пояснена поведінкою твердих порід за відносно низьких температур», — написали дослідники.
Щоправда, на поточний момент неможливо зрозуміти, яка з версій правдива. Даних, якими володіють вчені, недостатньо, щоб довести будь-яку з теорій. А це означає, що для пошуку точної відповіді необхідно більше інформації про Місяць.
