Так в уявленні художника виглядав вал (Фото:Historic Environment Scotland) Спроби знайти залишки фортеці в Данбартонширі тривали з 1970-х років. Тепер, завдяки сучасним технологіям, це завдання було виконано. Щоб знайти фортецю, яку не видно над землею, археологи використали градієнтометрію — метод геофізичних досліджень, який використовує невеликі зміни магнітного поля Землі для пошуку об’єктів, схованих під землею, без розкопок.
За допомогою цього методу вони визначили місцезнаходження кам’яної основи споруди, на якій повинен був бути покладений дерн, щоб створити кріпосний вал заввишки більше двох метрів.
У другому столітті н. е форт займала приблизно дюжина римських солдатів, які залишалися там по тижню, перш ніж їх замінював інший загін солдатів з більшого форту. У структурі мали бути дві невеликі дерев’яні будівлі для розміщення цих солдатів під час їхньої служби.
Нещодавно виявлена споруда є десятим відомим фортом у цьому районі, але вздовж стіни Антоніна, колись найпівнічнішого кордону Римської імперії, була 41 така споруда.
Стіна довжиною майже 90 км була побудована невдовзі після 140 р. н.е. за наказом імператора Антонія Пія. На відміну від стіни Адріана на півдні, стіна Антоніна була зроблена з дернових валів, а не з каменю.
