C. necator добре відома своєю здатністю синтезувати сполуки вуглецю, такі як полі-3-гідроксибутират або ПГБ — тип біорозкладаного та компостованого поліефіру — з інших джерел вуглецю.
У цьому випадку C. necator поглинає форміатну сировину з реакції електролізу і накопичує гранули ПГБ, які потім можна витягти з клітин.
Той же розчин циркулює між реакцією електролізу і резервуаром для бродіння з мембраною, що розділяє дві камери, тож бактерії ізолюються від побічних продуктів реакції електролізу.
Якщо система живиться від відновлюваних джерел енергії, то вона може стати способом виробництва біопластику без використання викопного палива, одночасно використовуючи CO2. Тобто виробляти необхідну для виробництва сировину та очищати навколишнє середовище.
Хенджу Лі та Сан Юп Лі, два біомолекулярні інженери з KAIST, які керували дослідженням, вважають, що їх підхід можна масштабувати і він може допомогти змінити спосіб виробництва пластмас.
«Результати цього дослідження — технології, які можна застосовувати для виробництва різних хімічних речовин, а також біопластиків, і очікується, що вони будуть використовуватися як ключові елементи, необхідні для досягнення вуглецевої нейтральності в майбутньому», — кажуть вони.